Книга родово́ду Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового:
2 Авраа́м породив Ісака, а Ісак породив Якова, а Яків породив Юду й братів його.
3 Юда ж породив Фаре́са та За́ру від Тама́ри. Фаре́с же породив Есро́ма, а Есро́м породив Арама.
4 А Ара́м породив Амінадава, Амінада́в же породив Наассона, а Наассо́н породив Салмона.
5 Салмо́н же породив Воо́за від Раха́ви, а Воо́з[1] породив Йовіда від Рути, Йовід же породив Єссея.
6 А Єссе́й породив царя Давида, Давид же породив Соломона від Урі́євої.
7 Соломо́н же породив Ровоама, а Ровоа́м породив Авію, а Аві́я породив Асафа.
8 Аса́ф же породив Йосафата, а Йосафа́т породив Йорама, Йора́м же породив Озію.
9 Озі́я ж породив Йоатама, а Йоата́м породив Ахаза, Аха́з же породив Єзекію.
10 А Єзекі́я породив Манасію, Манасі́я ж породив Амоса, а Амо́с породив Йосію.
11 Йосі́я ж породив Йояки́ма, Йояки́м породи́в Єхонію й братів його за вавилонського пересе́лення.
12 А по вавилонськім пересе́ленні Єхо́нія породив Салатіїля, а Салатіїль породив Зорова́веля.
13 Зорова́вель же породив Авіюда, а Авію́д породив Еліякима, а Еліяки́м породив Азора.
14 Азо́р же породив Садока, а Садо́к породив Ахіма, а Ахі́м породив Еліюда.
15 Елію́д же породив Елеазара, а Елеаза́р породив Маттана, а Матта́н породив Якова.
16 А Яків породив Йо́сипа, мужа Марі́ї, що з неї родився Ісу́с, зва́ний Христо́с.[2]
17 А всіх поколінь від Авраама аж до Давида — чотирна́дцять поколінь, і від Давида аж до вавилонського пересе́лення — чотирна́дцять поколінь, і від вавилонського пересе́лення до Христа — поколінь чотирна́дцять.
18 Наро́дження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йо́сипом, то перш, ніж зійшлися вони, ви́явилося, що вона має в утро́бі від Духа Святого.
19 А Йо́сип, муж її, бувши праведний, і не бажавши осла́вити її, хотів тайкома́ відпустити її.
20 Коли ж він те поду́мав, ось з'явивсь йому а́нгол Господній у сні, промовляючи: „Йо́сипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружи́ну свою, бо зача́те в ній — то від Духа Святого.
21 І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йме́ння Ісус,[3] бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.
22 А все оце сталось, щоб збуло́ся ска́зане пророком від Господа, який провіщає:
23 „Ось діва в утробі зачне́, і Сина породить, і назвуть Йому Йме́ння Еммануїл“,[4] що в перекладі є: З нами Бог“.
24 Як прокинувся ж Йо́сип зо сну, то зробив, як звелів йому ангол Господній, — і прийняв він дружи́ну свою.
25 І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому йме́ння Ісу́с.
2Коли ж народився Ісус у Вифлеємі Юдейськім, за днів царя І́рода, то ось мудреці прибули́ до Єрусалиму зо сходу,
2 і питали: „Де́ наро́джений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зо́рю Його́, і прибули́ поклонитись Йому“.
3 І, як зачув це цар І́род, занепоко́ївся, і з ним увесь Єрусалим.
4 І, зібравши всіх первосвящеників і книжників[5] лю́дських, він випитував у них, де́ має Христос народитись?
5 Вони ж відказали йому́: „У Вифлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так:
6 „І ти, Вифлеє́ме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'я́виться Вождь, що буде Ві́н па́сти наро́д Мій ізраїльський“.
7 Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випи́тував їх про час, коли з'явилась зоря́.
8 І він відіслав їх до Вифлеєму, говорячи: „Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитя́тко; а як зна́йдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому́“.
9 Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря́, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зве́рху, де Дитя́тко було́.
10 А бачивши зо́рю, вони надзвичайно зраділи.
11 І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому́. І, відчини́вши скарбниці свої, підне́сли Йому свої да́ри: золото, ладан та смирну.
12 А вві сні остережені, щоб не верта́тись до Ірода, відійшли вони іншим шляхо́м до своєї землі.
13 Як вони ж відійшли, ось ангол Господній з'явивсь у сні Йо́сипові та й сказав: „Уставай, візьми Дитя́тко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу́ тобі, бо Дитя́тка шукатиме Ірод, щоб Його́ погубити“.
14 І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту.
15 І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збуло́ся сказане від Господа пророком, який провіщає: „Із Єгипту покликав Я Сина Свого́“.
16 Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Вифлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за ча́сом, що його в мудреців він був ви́питав.
17 Тоді спра́вдилось те, що сказав Єремі́я пророк, промовляючи:
18 „Чути голос у Рамі, плач і рида́ння та голосі́ння велике: Рахиль плаче за ді́тьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх“.
19 Коли ж Ірод умер, ось ангол Господній з'явився в Єгипті вві сні Йо́сипові, та й промовив:
20 „Уставай, візьми Дитя́тко та матір Його́, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шука́в душу[6] Дитини“.
21 І він устав, узяв Дитя́тко та матір Його́, і прийшов у землю Ізраїлеву.
22 Та прочувши, що царю́є в Юдеї Архела́й, — замість Ірода, батька свого, — побоявся піти туди він. А вві сні остере́жений, відійшов до країв галілейських.
23 А прибувши, оселився у місті, на ім'я́ Назаре́т, щоб збулося пророками сказане, що Він Назаряни́н буде зва́ний.[7]
3Тими ж днями прихо́дить Іван Христитель, і проповідує в пустині юдейській,
2 та й каже: „Покайтесь, бо набли́зилось Царство Небесне!“
3 Бо він той, що про нього сказав Ісая пророк, промовляючи: „Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому́!“
4 Сам же Іван мав одежу собі з верблю́жого во́лосу, і пояс ремінний на сте́гнах своїх; а пожива для нього була́ сарана́ та мед польови́й.
5 Тоді до нього вихо́див Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорда́нська око́лиця,
6 і в річці Йорда́ні христились від нього, і визнавали гріхи свої.
7 Як побачив же він багатьох фарисе́їв[8] та саддуке́їв,[8] що приходять на хрищення, то промовив до них: „Роде зміїний, — хто вас надоуми́в утікати від гніву майбутнього?
8 Отож, — учиніть гідний плід покая́ння!
9 І не ду́майте говорити в собі: „Ми маємо отця Авраама“. Кажу́ бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього камі́ння!
10 Бо вже до корі́ння дерев і сокира прикла́дена: кожне ж дерево, що доброго пло́ду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене.
11 Я хрищу́ вас водою на покая́ння, але Той, Хто йде по мені, поту́жніший від мене: я недосто́йний понести взуття́ Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем.
12 У руці Своїй має Він ві́ячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засі́ків, а полову попа́лить ув огні невгаси́мім“.
13 Тоді прибуває Ісус із Галілеї над Йорда́н до Івана, щоб христитись від ньо́го.
14 Але перешкоджа́в він Йому й говорив: „Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?“
15 А Ісус відповів і сказав йому: „Допусти це тепер, бо так годи́ться нам ви́повнити усю праведність“. Тоді допустив він Його.
16 І охристившись, Ісус зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб,[9] і схо́див на Нього.
17 І ось голос почувся із неба: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав!“
4Потому Ісус був пове́дений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокуша́в.
2 І по́стив Він сорок день і сорок ноче́й, а вкінці зголодні́в.
3 І ось приступив до Нього споку́сник, і сказав: „Коли Ти Син Божий, скажи, щоб камі́ння це стало хліба́ми!“
4 А Він відповів і промовив: „Написано: Не хлібом самим буде жити люди́на, але кожним словом, що походить із уст Божих“.
5 Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на нарі́жника храму,
6 та й каже Йому: „Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бо ж написано: „Він накаже про Тебе Своїм Ангола́м, і вони на руках понесу́ть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги́“.
7 Ісус відказав йому: „Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!“
8 Знов диявол бере Його на височе́зную го́ру, і показує Йому всі царства на світі та їхню славу,
9 та й каже до Нього: „Це все Тобі дам, якщо впаде́ш і мені Ти покло́нишся!“
10 Тоді каже до нього Ісус: „Відійди, сатано! Бо ж написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одно́му Йому!“
11 Тоді позоставив диявол Його. І ось анголи́ приступили, і служили Йому́.
12 Як довідавсь Ісус, що Івана ув'я́знено, перейшов у Галілею.
13 І, покинувши Він Назаре́та, прийшов й оселився в Капернау́мі примо́рськім, на границі країн Завуло́нової й Нефтали́мової,
14 щоб спра́вдилось те, що сказав Іса́я пророк, промовляючи:
15 „Завуло́нова зе́мле, і Нефтали́мова зе́мле, за Йорда́ном при мо́рській дорозі, Галіле́є поганська!
16 Наро́д, що в темно́ті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло“.
17 Із того ча́су Ісус розпочав проповідувати й промовляти: „Покайтеся, бо набли́зилось Царство Небесне!“
18 Як прохо́див же Він поблизу́ Галілейського моря, то побачив двох братів: Си́мона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що не́вода в море закида́ли, — бо рибалки були́.
19 І Він каже до них: „Ідіть за Мною, — Я зроблю́ вас ловця́ми людей!“
20 І вони зараз покинули сі́ті, та й пішли вслід за Ним.
21 І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, — Зеведе́євого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведе́єм, їхнім ба́тьком, що ла́годили свого не́вода в чо́вні, — і покликав Він їх.
22 Вони зараз залиши́ли чо́вна та батька свого́, — та й пішли вслід за Ним.
23 І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синаго́гах навчаючи, та Єва́нгелію[10] Царства проповідуючи, і вздоро́влюючи всяку неду́гу, і всяку неміч між людьми.
24 А чутка про Нього пішла по всій Си́рії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розсла́блених,[11] — і Він їх уздоровля́в.
25 І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайорда́ння.
