Giovanni - Capitolo 1

[1]In principio era il Verbo,
il Verbo era presso Dio
e il Verbo era Dio.
[2]Egli era in principio presso Dio:
[3]tutto è stato fatto per mezzo di lui,
e senza di lui niente è stato fatto di tutto ciò che
esiste.
[4]In lui era la vita
e la vita era la luce degli uomini;
[5]la luce splende nelle tenebre,
ma le tenebre non l'hanno accolta.
[6]Venne un uomo mandato da Dio
e il suo nome era Giovanni.
[7]Egli venne come testimone
per rendere testimonianza alla luce,
perché tutti credessero per mezzo di lui.
[8]Egli non era la luce,
ma doveva render testimonianza alla luce.
[9]Veniva nel mondo
la luce vera,
quella che illumina ogni uomo.
[10]Egli era nel mondo,
e il mondo fu fatto per mezzo di lui,
eppure il mondo non lo riconobbe.
[11]Venne fra la sua gente,
ma i suoi non l'hanno accolto.
[12]A quanti però l'hanno accolto,
ha dato potere di diventare figli di Dio:
a quelli che credono nel suo nome,
[13]i quali non da sangue,
né da volere di carne,
né da volere di uomo,
ma da Dio sono stati generati.
[14]E il Verbo si fece carne
e venne ad abitare in mezzo a noi;
e noi vedemmo la sua gloria,
gloria come di unigenito dal Padre,
pieno di grazia e di verità.
[15]Giovanni gli rende testimonianza
e grida: «Ecco l'uomo di cui io dissi:
Colui che viene dopo di me
mi è passato avanti,
perché era prima di me».
[16]Dalla sua pienezza
noi tutti abbiamo ricevuto
e grazia su grazia.
[17]Perché la legge fu data per mezzo di Mosè,
la grazia e la verità vennero per mezzo di Gesù Cristo.
[18]Dio nessuno l'ha mai visto:
proprio il Figlio unigenito,
che è nel seno del Padre,
lui lo ha rivelato.

СВЯТА ЄВАНГЕЛІЯ ВІД МАТВІЯ

Книга родово́ду Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового:

 2 Авраа́м породив Ісака, а Ісак породив Якова, а Яків породив Юду й братів його.

 3 Юда ж породив Фаре́са та За́ру від Тама́ри. Фаре́с же породив Есро́ма, а Есро́м породив Арама.

 4 А Ара́м породив Амінадава, Амінада́в же породив Наассона, а Наассо́н породив Салмона.

 5 Салмо́н же породив Воо́за від Раха́ви, а Воо́з^[1] породив Йовіда від Рути, Йовід же породив Єссея.

 6 А Єссе́й породив царя Давида, Давид же породив Соломона від Урі́євої.

 7 Соломо́н же породив Ровоама, а Ровоа́м породив Авію, а Аві́я породив Асафа.

 8 Аса́ф же породив Йосафата, а Йосафа́т породив Йорама, Йора́м же породив Озію.

 9 Озі́я ж породив Йоатама, а Йоата́м породив Ахаза, Аха́з же породив Єзекію.

 10 А Єзекі́я породив Манасію, Манасі́я ж породив Амоса, а Амо́с породив Йосію.

 11 Йосі́я ж породив Йояки́ма, Йояки́м породи́в Єхонію й братів його за вавилонського пересе́лення.

 12 А по вавилонськім пересе́ленні Єхо́нія породив Салатіїля, а Салатіїль породив Зорова́веля.

 13 Зорова́вель же породив Авіюда, а Авію́д породив Еліякима, а Еліяки́м породив Азора.

 14 Азо́р же породив Садока, а Садо́к породив Ахіма, а Ахі́м породив Еліюда.

 15 Елію́д же породив Елеазара, а Елеаза́р породив Маттана, а Матта́н породив Якова.

 16 А Яків породив Йо́сипа, мужа Марі́ї, що з неї родився Ісу́с, зва́ний Христо́с.^[2]

 17 А всіх поколінь від Авраама аж до Давида — чотирна́дцять поколінь, і від Давида аж до вавилонського пересе́лення — чотирна́дцять поколінь, і від вавилонського пересе́лення до Христа — поколінь чотирна́дцять.

Народження Ісуса Христа

 18 Наро́дження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йо́сипом, то перш, ніж зійшлися вони, ви́явилося, що вона має в утро́бі від Духа Святого.

 19 А Йо́сип, муж її, бувши праведний, і не бажавши осла́вити її, хотів тайкома́ відпустити її.

 20 Коли ж він те поду́мав, ось з'явивсь йому а́нгол Господній у сні, промовляючи: „Йо́сипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружи́ну свою, бо зача́те в ній — то від Духа Святого.

 21 І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йме́ння Ісус,^[3] бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.

 22 А все оце сталось, щоб збуло́ся ска́зане пророком від Господа, який провіщає:

 23 „Ось діва в утробі зачне́, і Сина породить, і назвуть Йому Йме́ння Еммануїл“,^[4] що в перекладі є: З нами Бог“.

 24 Як прокинувся ж Йо́сип зо сну, то зробив, як звелів йому ангол Господній, — і прийняв він дружи́ну свою.

 25 І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому йме́ння Ісу́с.

Мудреці зо сходу поклоняються Ісусові

2Коли ж народився Ісус у Вифлеємі Юдейськім, за днів царя І́рода, то ось мудреці прибули́ до Єрусалиму зо сходу,

 2 і питали: „Де́ наро́джений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зо́рю Його́, і прибули́ поклонитись Йому“.

 3 І, як зачув це цар І́род, занепоко́ївся, і з ним увесь Єрусалим.

 4 І, зібравши всіх первосвящеників і книжників^[5] лю́дських, він випитував у них, де́ має Христос народитись?

 5 Вони ж відказали йому́: „У Вифлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так:

 6 „І ти, Вифлеє́ме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'я́виться Вождь, що буде Ві́н па́сти наро́д Мій ізраїльський“.

 7 Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випи́тував їх про час, коли з'явилась зоря́.

 8 І він відіслав їх до Вифлеєму, говорячи: „Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитя́тко; а як зна́йдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому́“.

 9 Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря́, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зве́рху, де Дитя́тко було́.

 10 А бачивши зо́рю, вони надзвичайно зраділи.

 11 І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому́. І, відчини́вши скарбниці свої, підне́сли Йому свої да́ри: золото, ладан та смирну.

 12 А вві сні остережені, щоб не верта́тись до Ірода, відійшли вони іншим шляхо́м до своєї землі.

Йо́сип та Марія втікають до Єгипту

 13 Як вони ж відійшли, ось ангол Господній з'явивсь у сні Йо́сипові та й сказав: „Уставай, візьми Дитя́тко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу́ тобі, бо Дитя́тка шукатиме Ірод, щоб Його́ погубити“.

 14 І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту.

 15 І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збуло́ся сказане від Господа пророком, який провіщає: „Із Єгипту покликав Я Сина Свого́“.

Ірод побиває немовлят

 16 Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Вифлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за ча́сом, що його в мудреців він був ви́питав.

 17 Тоді спра́вдилось те, що сказав Єремі́я пророк, промовляючи:

 18 „Чути голос у Рамі, плач і рида́ння та голосі́ння велике: Рахиль плаче за ді́тьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх“.

Йо́сип та Марія вертаються до Назарету

 19 Коли ж Ірод умер, ось ангол Господній з'явився в Єгипті вві сні Йо́сипові, та й промовив:

 20 „Уставай, візьми Дитя́тко та матір Його́, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шука́в душу^[6] Дитини“.

 21 І він устав, узяв Дитя́тко та матір Його́, і прийшов у землю Ізраїлеву.

 22 Та прочувши, що царю́є в Юдеї Архела́й, — замість Ірода, батька свого, — побоявся піти туди він. А вві сні остере́жений, відійшов до країв галілейських.

 23 А прибувши, оселився у місті, на ім'я́ Назаре́т, щоб збулося пророками сказане, що Він Назаряни́н буде зва́ний.^[7]

Проповідь Івана Христителя

3Тими ж днями прихо́дить Іван Христитель, і проповідує в пустині юдейській,

 2 та й каже: „Покайтесь, бо набли́зилось Царство Небесне!“

 3 Бо він той, що про нього сказав Ісая пророк, промовляючи: „Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому́!“

 4 Сам же Іван мав одежу собі з верблю́жого во́лосу, і пояс ремінний на сте́гнах своїх; а пожива для нього була́ сарана́ та мед польови́й.

 5 Тоді до нього вихо́див Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорда́нська око́лиця,

 6 і в річці Йорда́ні христились від нього, і визнавали гріхи свої.

 7 Як побачив же він багатьох фарисе́їв^[8] та саддуке́їв,^[8] що приходять на хрищення, то промовив до них: „Роде зміїний, — хто вас надоуми́в утікати від гніву майбутнього?

 8 Отож, — учиніть гідний плід покая́ння!

 9 І не ду́майте говорити в собі: „Ми маємо отця Авраама“. Кажу́ бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього камі́ння!

 10 Бо вже до корі́ння дерев і сокира прикла́дена: кожне ж дерево, що доброго пло́ду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене.

 11 Я хрищу́ вас водою на покая́ння, але Той, Хто йде по мені, поту́жніший від мене: я недосто́йний понести взуття́ Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем.

 12 У руці Своїй має Він ві́ячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засі́ків, а полову попа́лить ув огні невгаси́мім“.

Хрищення Ісуса

 13 Тоді прибуває Ісус із Галілеї над Йорда́н до Івана, щоб христитись від ньо́го.

 14 Але перешкоджа́в він Йому й говорив: „Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?“

 15 А Ісус відповів і сказав йому: „Допусти це тепер, бо так годи́ться нам ви́повнити усю праведність“. Тоді допустив він Його.

 16 І охристившись, Ісус зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб,^[9] і схо́див на Нього.

 17 І ось голос почувся із неба: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав!“

Диявол споку́шує Ісуса

4Потому Ісус був пове́дений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокуша́в.

 2 І по́стив Він сорок день і сорок ноче́й, а вкінці зголодні́в.

 3 І ось приступив до Нього споку́сник, і сказав: „Коли Ти Син Божий, скажи, щоб камі́ння це стало хліба́ми!“

 4 А Він відповів і промовив: „Написано: Не хлібом самим буде жити люди́на, але кожним словом, що походить із уст Божих“.

 5 Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на нарі́жника храму,

 6 та й каже Йому: „Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бо ж написано: „Він накаже про Тебе Своїм Ангола́м, і вони на руках понесу́ть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги́“.

 7 Ісус відказав йому: „Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!“

 8 Знов диявол бере Його на височе́зную го́ру, і показує Йому всі царства на світі та їхню славу,

 9 та й каже до Нього: „Це все Тобі дам, якщо впаде́ш і мені Ти покло́нишся!“

 10 Тоді каже до нього Ісус: „Відійди, сатано! Бо ж написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одно́му Йому!“

 11 Тоді позоставив диявол Його. І ось анголи́ приступили, і служили Йому́.

Ісус обирає Капернаум для Свого побуту

 12 Як довідавсь Ісус, що Івана ув'я́знено, перейшов у Галілею.

 13 І, покинувши Він Назаре́та, прийшов й оселився в Капернау́мі примо́рськім, на границі країн Завуло́нової й Нефтали́мової,

 14 щоб спра́вдилось те, що сказав Іса́я пророк, промовляючи:

 15 „Завуло́нова зе́мле, і Нефтали́мова зе́мле, за Йорда́ном при мо́рській дорозі, Галіле́є поганська!

 16 Наро́д, що в темно́ті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло“.

Ісус розпочинає проповідь, і вибирає Собі перших учнів

 17 Із того ча́су Ісус розпочав проповідувати й промовляти: „Покайтеся, бо набли́зилось Царство Небесне!“

 18 Як прохо́див же Він поблизу́ Галілейського моря, то побачив двох братів: Си́мона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що не́вода в море закида́ли, — бо рибалки були́.

 19 І Він каже до них: „Ідіть за Мною, — Я зроблю́ вас ловця́ми людей!“

 20 І вони зараз покинули сі́ті, та й пішли вслід за Ним.

 21 І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, — Зеведе́євого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведе́єм, їхнім ба́тьком, що ла́годили свого не́вода в чо́вні, — і покликав Він їх.

 22 Вони зараз залиши́ли чо́вна та батька свого́, — та й пішли вслід за Ним.

Перша по́дорож Ісусова по Галілеї

 23 І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синаго́гах навчаючи, та Єва́нгелію^[10] Царства проповідуючи, і вздоро́влюючи всяку неду́гу, і всяку неміч між людьми.

 24 А чутка про Нього пішла по всій Си́рії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розсла́блених,^[11] — і Він їх уздоровля́в.

 25 І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайорда́ння.

Novo Testamento / Filêmon

Saudação.

Capítulo 1

1Paulo, prisioneiro do Cristo Jesus, e o irmão Timóteo, a Filêmon, nosso querido colaborador, 2e a Ápia, nossa irmã, a Árquipo, nosso companheiro de luta, e à igreja que se reúne em sua casa. 3A vós, graça e paz da parte de Deus, nosso Pai, e do Senhor Jesus Cristo!Ação de graças e oração.4Dou graças sem cessar a meu Deus, lembrando-me de ti em minhas orações, 5pois ouço falar de teu amor e de tua fé, tanto em relação ao Senhor Jesus, como em favor de todo o povo santo. 6Que tua participação na fé se torne eficaz pelo conhecimento de todo o bem que se faz entre vós por Cristo. 7De fato, senti grande alegria e consolação, ouvindo falar de tua caridade, pois tu, irmão, aliviaste o coração dos fiéis.Pedido em favor do escravo Onésimo.8Por isso, embora eu tenha em Cristo toda a liberdade necessária para te prescrever o que deves fazer, 9prefiro pedir em nome do amor. Eu, Paulo, que já estou velho e agora também preso por causa do Cristo Jesus, 10te faço um pedido em favor de meu filho Onésimo, a quem na prisão gerei para a graça. 11Antes ele te foi inútil, mas agora ele é útil a ti e a mim. 12Mando-o de volta a ti, como se fosse meu próprio coração. 13Bem que eu queria conservá-lo comigo para que me servisse em teu lugar, enquanto estou na prisão por causa do Evangelho. 14Mas não quero fazer nada sem teu consentimento, para que esse teu favor não seja forçado, e sim livre e espontâneo. 15Talvez seja por isso que ele se separou de ti por algum tempo: para que agora o recuperes para sempre, 16porém não mais como escravo, mas muito melhor que escravo, como um irmão muito caríssimo, em primeiro lugar para mim, mas tanto mais para ti, humanamente falando e no Senhor. 17Portanto, se me consideras como amigo, recebe-o como a mim mesmo. 18E se ele te causou algum prejuízo ou te deve alguma coisa, põe isso em minha conta. 19Eu, Paulo, me comprometo com minha assinatura: sou eu que vou pagar. Para não dizer que também tu és meu devedor e justamente de ti mesmo! 20Sim, irmão! Que eu possa obter de ti este favor no Senhor; dá este alívio a meu coração em Cristo. 21Escrevo-te com plena confiança em tua obediência; bem sei que farás mais ainda do que estou pedindo.Recomendações e saudação final.22Ao mesmo tempo, prepara-me uma pousada, porque espero, graças a vossas orações, que eu vos seja restituído. 23Saúda-te Epafras, meu companheiro de prisão em Cristo Jesus, 24bem como Marcos, Aristarco, Demas e Lucas, meus colaboradores. 25Que a graça do Senhor Jesus Cristo esteja convosco!

Novo Testamento / São Judas

Saudação.

Capítulo 1

1Judas, servo de Jesus Cristo, irmão de Tiago, aos que foram chamados, amados por Deus e preservados para Jesus Cristo. 2A vós, misericórdia, paz e caridade em abundância.A luta contra os falsos mestres.3Caríssimos, eu tinha um grande desejo de vos escrever a respeito de nossa salvação comum, e fui obrigado a fazê-lo, a fim de exortar-vos a combater pela fé transmitida ao povo santo uma vez por todas. 4Pois infiltraram-se no meio de vós certas pessoas que desde muito tempo foram marcadas de antemão por esta sentença: esses ímpios transformaram em luxúria a graça de nosso Deus e negam nosso único Mestre e Senhor Jesus Cristo. 5A vós que conheceis tudo isso, quero recordar-vos que o Senhor, após ter salvo todo o povo da terra do Egito, fez morrer depois os que não acreditaram. 6Quanto aos anjos que não conservaram sua dignidade, mas abandonaram sua morada, ele os conservou presos em cadeias eternas, nas trevas, para o juízo do grande dia. 7Assim Sodoma, Gomorra e as cidades vizinhas que se prostituíram do mesmo modo e se entregaram a vícios contrários à natureza são propostas como exemplo, sofrendo a pena de um fogo eterno.Pecados dos falsos mestres.8Ora, esses igualmente, em seu delírio, mancham a carne, desprezam a Majestade e insultam os seres gloriosos. 9Quando o arcanjo Miguel disputava com o diabo e discutia a respeito do corpo de Moisés, não se atreveu a pronunciar contra ele uma sentença injuriosa, mas disse: “Que o Senhor te condene!” 10Eles, porém, blasfemam o que ignoram; e o que conhecem por natureza, como os animais irracionais, só serve para perdê-los. 11Infelizes deles! Porque é o caminho de Caim que seguiram, é no erro de Balaão que se lançaram pela sede de lucro, é pela revolta de Coré que pereceram. 12São eles que mancham vossos ágapes, pondo-se juntos à mesa sem respeito, apascentam-se a si mesmos: nuvens sem água, carregadas pelo vento, árvores de fim de estação, sem fruto, duas vezes mortas, arrancadas pela raiz, 13ondas bravias do mar, espumando sua própria vergonha, astros errantes aos quais estão reservadas as trevas espessas para sempre. 14É também para eles que profetizou nestes termos Henoc, o sétimo patriarca depois de Adão: “O Senhor veio com seus milhares de santos, 15a fim de exercer o juízo contra todos e pedir contas a todos os ímpios de todas as obras de impiedade que cometeram e de todas as palavras duras que os pecadores ímpios proferiram contra ele”. 16São eles que reclamam, que se queixam, procedem segundo suas paixões; sua boca profere palavras arrogantes, adulam os outros por interesse.Exortação aos fiéis.17Quanto a vós, caríssimos, recordai-vos do que foi predito pelos apóstolos de nosso Senhor Jesus Cristo. 18Eles vos diziam: “No fim do mundo haverá impostores que se comportarão segundo suas paixões malvadas”. 19Tais são os que criam divisões, vivem como animais, não tendo o Espírito. 20Mas vós, caríssimos, construí vosso edifício espiritual sobre vossa fé santíssima, orando no Espírito Santo; 21conservai-vos no amor de Deus, pondo vossa esperança na misericórdia de nosso Senhor Jesus Cristo, para a vida eterna. 22Procurai convencer os que vacilam, 23salvai os outros, arrancando-os do fogo, e tende compaixão dos demais com temor, detestando até a túnica contaminada pela carne deles.Louvor a Deus.24Àquele que pode conservar-vos sem pecado e apresentar-vos diante de sua glória imaculados e cheios de alegria, 25ao único Deus, nosso Salvador, por meio de Jesus Cristo, nosso Senhor, glória, majestade, força e poder antes de todos os séculos, agora e por todos os séculos! Amém.

Novo Testamento / Apocalipse

Introdução.

Capítulo 1

1Revelação de Jesus Cristo, que Deus lhe deu para comunicar a seus servos o que deve acontecer em breve, e que manifestou enviando seu anjo a seu servo João, 2o qual atestou como palavra de Deus e testemunho de Jesus Cristo tudo o que viu. 3Feliz quem lê e felizes os que ouvem estas palavras proféticas, se puserem em prática as coisas aí escritas, pois o tempo está próximo!Saudação.4João, às sete Igrejas da Ásia: graça e paz vos sejam dadas por “Aquele que é, que era e que vem”, pelos sete espíritos presentes diante de seu trono, 5e por Jesus Cristo, a testemunha fiel, o primogênito dentre os mortos e soberano dos reis da terra. Àquele que nos ama, que nos libertou de nossos pecados por seu sangue 6e fez de nós um reino de sacerdotes para seu Deus e Pai, a ele glória e poder pelos séculos dos séculos! Amém. 7Eis que ele vem com as nuvens, e todos os olhos o verão, até mesmo os que o transpassaram, e por causa dele hão de lamentar-se todas as tribos da terra. Sim! Amém! 8Eu sou o A e o Z, diz o Senhor Deus, “Aquele que é, que era e que vem”, o Todo-poderoso.Visão do Filho do Homem.9Eu João, vosso irmão e companheiro na provação, no reino e na constância, em Jesus, achava-me na ilha de Patmos, por causa da palavra de Deus e do testemunho de Jesus. 10No dia do Senhor fui arrebatado em êxtase e ouvi atrás de mim uma voz vibrante como de trombeta, que dizia: 11“O que vês, escreve-o num livro e manda-o às sete Igrejas: Éfeso, Esmirna, Pérgamo, Tiatira, Sardes, Filadélfia e Laodiceia”. 12Virei-me para ver aquele que falava comigo; e, ao virar-me, vi sete candelabros de ouro, e 13no meio dos candelabros estava alguém como um Filho de homem, vestido com uma longa túnica, cingida à altura do peito com um cinto de ouro. 14Os cabelos de sua cabeça eram brancos como lã branca, como neve; seus olhos, como chama ardente; 15seus pés, semelhantes ao bronze purificado na fornalha; sua voz, como o ruído de grandes águas. 16Na mão direita tinha sete estrelas, e de sua boca saía uma espada afiada, de dois gumes; sua face era como o sol brilhando em todo o seu esplendor. 17Ao vê-lo, caí a seus pés como morto; mas ele pôs sobre mim a mão direita, dizendo: “Não tenhas medo; eu sou o Primeiro e o Último, 18e o que vive; estive morto, mas agora vivo pelos séculos dos séculos e tenho as chaves da morte e da mansão dos mortos. 19Escreve, pois, as coisas que viste, as que estão acontecendo e as que vão acontecer depois”. 20Quanto ao mistério das sete estrelas, que viste em minha mão direita, e dos sete candelabros de ouro: as sete estrelas são os anjos das sete Igrejas, e os sete candelabros são as sete Igrejas